Перевод на украинский язык «поэмы о любви и верности» «АЭРОКОБРА. Письмо с фронта (1944)» фронтового поэта, лётчика-истребителя Ивана Богатырёва, его поэтического ответа на письмо девушки из тыла отважному бойцу, выполненного по поручению его однополчан (см. подробнее: "ИСТОРИЯ ФРОНТОВОЙ ПОЭМЫ О ЛЮБВИ"). Люблю тебя, тебя ищу – Свет солнечных лучей. Теперь, когда я в бой лечу, Я во весь голос петь хочу Про блеск твоих очей. Люблю тебя, как жизнь свою, В тебе - вся жизнь моя. Я про любовь пою в бою, Послушай песенку мою: «В моей руке – твоя …». Пожалуйста, не говори, Что льстец я: я - поэт. Ещё раз взгляд мне подари, Ты – краше розовой зари, Её ты чудный свет. Поверь, дороже мне наград Твой блеск лучистых глаз. Они о счастье говорят, Поток мне радостей дарят, Искрятся, как алмаз. Нам было трудно, тяжело Суровою зимой, Но вот любви твоей тепло Навеки в грудь мою вошло И дух согрело мой. Всегда всем сердцем я с тобой, Хоть ты и далеко, И мне не страшен враг любой, Когда веду воздушный бой, Мне побеждать легко. Мой брат, как я с тобой един, Когда иду на взлёт, Пространств небесных властелин, Аэрокобра, БЭЛ-1 – Мой быстрый самолёт. Ты вправду змей свирепый ведь: Бьёшь в крылья и в хвосты, Шьёшь «фоккеров» броню и твердь, Несёшь неотразимо смерть Гостям незванным ты. Но если падать нас в огне Заставит злобный враг, Один лишь выход мнится мне: Достать его нам на земле И там повергнуть в прах. Пусть моё тело гибнет там, Неся врагу урон, Зато бессмертным стану сам, Гастелло делу честь отдам – К победе звал нас он. Но моя вера, как гранит: Меня твоя любовь Обережёт и сохранит, От пуль, осколков оградит, И в бой взлечу я вновь. Я знаю, что вернусь домой И цел, и невредим. Вот-вот покончим мы с войной, Последний скоро стихнет бой, И в нём мы победим. Тогда, наверно, будет май. Я стану на порог, Скажу: «Родная, принимай, Целуй и крепко обнимай - Ведь я любовь сберег! Верь, места для любви к другим Я в сердце не нашёл. Тоскою по тебе томим, Я с милым образом твоим Сквозь все фронты прошёл. Не тратя много лишних слов … Привет!» - Иван Богатырёв. АЕРОКОБРА. Лист з фронту Кохаю я, хоч і мовчу Серед колег своїх. Тепер, коли я в бій лечу, Співаю і крізь гул кричу Про блиск очей твоїх. Кохаю долю я свою, Бо доля ти моя. Співаю про любов в бою, Послухай пісню цю мою: «В руці моїй – твоя ...». Будь ласка, не кажи мені: «Лестун!», бо я ж - поет, А твої очі так ясні, Що бачу, наче уві сні, Свій в них до тебе злет. Повір, дорожче всіх відзнак Твій погляд - хоч би раз, Бо він є мого щастя знак, Що так далеке ще, однак іскриться, як алмаз. В боях так важко нам було В зимовий сніговій, Та ніжних губ твоїх тепло У моє серце увійшло І дух зігріло мій. Завжди зі мною образ твій, Хоч і далеко ти, І ворог не страшний любий, Щоб через кожний в небі бій В війні перемогти. Мій брат, мені з тобою йти У безлічі атак, Призвіль небесних власник ти, «Аерокобра», друг мети, О, мій швидкий літак! Як лютий змій, ти в небі ледь, Б’єш в крила та в хвости, Ш’єш «фоккерів» броню та твердь, Приносиш незворотну смерть Незваним гостям ти. Але як падати в вогні Примусить ворог нас, Одне лиш бачиться мені: Знайти його нам на землі І там спалити враз. Хай моє тіло згине там, Щоб й ворогам сконать, Але безсмертним стану сам, Гастелло справі честь віддам – Звитягу наближать. Та моя віра, як граніт: Мене твоя любов, Коли іду я у політ, Від куль і вогню захистить, І в бій злечу я знов. І повернуся в дім я свій До тебе, до рідні. Останній скоро буде бій, Закінчить ворог свій розбій, Прийде кінець війні. Тоді вже травень буде, знай, Я стану на поріг Й скажу: «Кохана, зустрічай, Цілуй та міцно обіймай, Бо я любов зберіг! Вір, що кохання я другим У серці не знайшов, А з милим образом твоїм, Спасибі друзям бойовим, Крізь всі фронти пройшов. І от, на Батьківщині знов. Привіт!» - Іван Богатирьов. |