Недавнiй спогад: з Чернiвцiв Одержала листа. Читаю... Що?... Як?... Забракувало слiв... Хiба можливо це?... Гадаю У першу хвилю, що воно Вiдбутися будь з ким зумiє, Лиш не зi мною, чи в кiно, Не у життi... I cерце млiє... Нi, неможливо... Але ось I доказ – вирiзка з газети, Вiрш... Вiн про мене... Так збулось Зненацька визнання... Поети Живуть у свiтi, де часи I почуття межi не мають, Поетiв -- давнi голоси, Що вiдлунали, надихають... Вчителька української мови у НСШ №24 Л.В. Парахонськiй Лiдiє Василiвно, я iз марно мрiячих, В головi мандруючих десь далеко там... Вчитися посилено, шибеник i трiєчник, Я не вмiв у принципi, як хотiлось Вам... Я таке влаштовував, я таке вiдкручував, Я таке вистрiлював, так бешкетував! Вiрю, що обурював, знаю, що засмучував... Але дещо сяюче все ж у душу взяв. Лiдiє Василiвно, проповiдь осяяна Сприйнята, як бачите... Щось собi поклав У скарбницю памя’тi ненависник Сталiна -- I «Хiба ревуть воли...» врештi прочитав... Лiдiє Василiвно, мовою перлинною, Що вiд вас дicталася, побудую мiст До мого майбутнього з долею орлиною... Дякую, що є якiйсь все ж у долi змiст... Полiна пише у листi: -- У «Поглядi» знайшла зненацька Рядки зхвильованi отi – I шлю тобi, чяитай, будь ласка... -- I спогади пiшли у глиб... Чи я «поета» пам’ятаю У пустощах хлоп’ячих хиб? Я знов вiрша того читаю, Нiяк не можу об’єднать У щось сувмiсне вiрш i учня... Навряд чи сам тодi мiг знать, Коли юрма учнiвська гучна Його утягувала в зле, Що вiн менi таке напише... I вже менi вiн книгу шле Про Чернiвцi... Чи можна вище За працю вчительску воздать? I ось – листуємося дивно. Лиш встигну книжку прочитать, Вiн iншу шле... Iнформативно В них вiршi про його життя: Як склалась доля, про навчання, Про перше юне почуття, Випробування i кохання... У селищi, де я живу Близ Феодсiї вже чутка Сенсацiєю.... Про нову Питають книжку всi – i хутко Вже кожен просить почитать... Даю... А книжечки безцiннi. У глибший спогад поринать Примушують – i наче стiни Щезають в хатi -- i зову Когось з минулого, вiтаю... Сюжети пiд главу нову В листi поету розгортаю... |