Спливає час шагреневою шкірою, вирощуючи паростки рядків, чий задум, красномовний і прудкий, не вирубати гнівною сокирою. Фантазій сни прокинулися віщими, розмалювали щастям подих мрій. Співучий настрій, радість підігрій! Здійматися – так сходинками вищими! Додолу небо долею схиляється, себе допомагає осягнуть і на догоду лиху не зігнуть, хоч світу темрява без ласки лається. Напруженою щирістю заслухаю закохану схвильованість сердець, що в самозабутті блукає десь, як море, не пишаючись заслугою. Апофеози зла в душі розчавлені. Жадаю у тумани зазирнуть і потяг у минуле розвернуть, – не знатися з акордами прощальними... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
