З минулим – знайомим і звичним – прощатися доводиться, хоч би цього й не хотів. До красеня-міста у змозі примчати сам, та сумнів сумний, мов сльоза, накотив. Це кожною ти відчуваєш клітиною: немає дебелої шкіри-щита. Людину життя розлучає з людиною. З людиною люди розлучать життя... |