Уся душа до тебе лине. Серцям, обраниця, повір! Як щось пушисте, тополине, злітає з неба дивний вир. На прогулянку вийшли зорі нам вечорниці чарувать і в променистому узорі себе на згадку дарувать. Неначе чую голос долі, чи то казкової доби, а може, просто Мрії тої, що призначається тобі. Все посміхається, співає і потопає уві сні, а осінь кригу розбиває і поступається весні, що у квітках вінок наділа і умивається в росі. Любов, і Віра, і Надія зливаються в твоїй красі. |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
