Світлій пам'яті мого незабутнього дорогоцінного Вчителя, Академіка Георгія Степановича Писаренка, чиє ім'я носить мала планета № 20963 Веде мене прозріннями Учителя рука, чуттями нерозривними безмежно дорога, і посмішками мудрими, й завзяттям юних сил, які золотокудрими з любов'ю світ носив... Замріяні, обидва ми забули про резон: шляхами необбитими чарує горизонт. А ним палає Істина – зворушлива мета, що трісками смолистими міцніша за медаль. Дівочі очі дивляться на заздрощі взірцям, теплом із нами діляться, проміння шлють серцям. Помітили Добро вони і кличуть нас до дій – туди, де обдаровано літають сни Надій. Здимає Щастя крилами – від нього не відстать: бажає, щоб горіли ми небесному під стать. Так звикли до незвичності, що відкриття несуть, звертаючись до Вічності, до неї йдуть на суд... |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
