То що таке у світі діється? Куди зникають сиві дні? А почуття ніяк не ділиться, належачи тобі одній... Чому ніяк не забувається і так чарує кожний рух? Чому бажання не збувається з’єднати струм гарячих рук? Куди, мов змовившись, поринули усі слова, як втікачі? Злякались пристрасті поривної і понеслись не в ті кущі? Летять думки у небі синьому і сяють в сонці дивом крил, щоб у підйомі непосильному здолати межі казки-гри. Ніщо стороннє не втручається у невпізнанному житті, і все немовби не втрачається, та тільки тоне в почутті. |