Вдивляємось в небо одне, але линем по-різному думками в блакить: хто сміливо, а хто й крадькома, – сприймаючи Всесвіт цілком чи на клапті порізаним. Розумний розпростує простір або ж пригина... ...Розкритись до краю, заслухавшись мрією віщою. Палать смолоскипом – запалювать все навкруги! Буває таке, що людина себе перевищує. І, може, тоді опадають, мов листя, гріхи... |