Якщо колись... - Людмила Музыченко Якщо колись тобі в житті Враз стане холодно і гірко, Остудить серце жах в пітьмі, І в небі згасне щастя зірка, Коли не буде поруч тих, Хто приголубить й поцілує, І сльози туги і журби Своєю ніжністю втамує, Коли обман огорне все Твоє єство і твою гордість І руки ниць падуть і вже Підняти їх – даремний клопіт, Коли образа на весь світ Вповзе у душу, мов гадюка, І в нелюбові лебедіть – Сам зрозумієш, яка мука, Коли дорога в ясний день Над прірвою десь закінчиться, Управо, вліво, вниз чи вверх – Не знатимеш, куди подіться, Коли у відчаї тобі Захочеться навік заснути, Згадай мене, мій дорогий, Я у нагоді можу бути. Я випўю всю твою біду По крапельці, аж до останку, Наругу з серця відберу І поверну щасливі ранки. Я буду матірўю тобі, Щоб заспокоїти дитятко, Коханням вірним навіки, Щоби любити тебе палко. Я буду всім, я зможу все, Я витерплю, я сильна, любий, Бо я пережила таке ж, Коли лишив мене й забув ти. 22. 12. 2002 р. Подстрочник автора. Случиться может в жизни вдруг, когда Внезапно хлынут горечь, страх, беда Покроют прочно сердце коркой льда, Потускнет в сумерках любви звезда. С тобою рядом не случится тех, Кто душу приласкает и согреет, С кем вместе радость и счастливый смех, Кто разогнать печаль твою сумеет. Окутает обмана пелена, Пред ним опустятся в бессилье руки И ночи одиночества без сна, И сердце кровоточит от разлуки. Когда обида на весь белый свет Гадюкой по душе твоей скользнет И сил, покажется, для жизни нет, А нелюбовь, она как тяжкий гнет. Когда и даже в ясный день тропа Вдруг оборвется над крутым обрывом. И нерешительно замрет стопа И сердце болью отстучит с надрывом. Но снова светлым станет мир вокруг И вновь засветиться звезда любви, Ты только вспомни обо мне, мой друг, И в путь с собою вместе позови. Преодолев и пережив разлуку, Я все смогу, пройду и все сумею. Я буду матерью, любимой, другом. Всегда пойму, приму и обогрею. Я выпью всю печаль и боль твою, И от тревоги сердце избавляя, Тихонько прошепчу тебе – «Люблю», Счастливые рассветы возвращая. |