ПЕРВЫЙ СНЕГ Еще вчера тяжёлые седые волны О берег неприступный, мрачный бились, И в небе караваны туч носились, Гонимые злым ветром, зябкой влаги полным. Еще вчера косыми струями дождливый И мутный день стучался в окна монотонно, И расползалась грусть, невнятно, сонно, По улицам, притихшим, молчаливым. Сегодня ж поутру, едва рассвет неслышно Подкрался к городу, всем взорам изумлённым Предстала сказка: кипарис зелёный, Акация, рябина, куст сирени, крыши – Одеты в белое роскошное убранство… А на земле ковёр – он, словно пух лебяжий, Застлал дворы, тропинки к морю, поле, пляжи… Нетронутая чистота! На всем пространстве Ничто не ранит глаз нежданной чернотою, Все дышит незамысловатой красотою Природы девственной, вернувшейся из странствий. Она по горным склонам, по долинам снежным, Где царствует покой и тишина, гуляла, О человеке никогда там не слыхала – Там ветер лишь один, свободный и мятежный… Хрустит снежок, ложится под ноги, пушистый, Стою, застыла в восхищённом созерцанье, Боюсь спугнуть зимы очарованье, Пришедшей, наконец, с морозцем к нам игристым ПЕРШИЙ СНІГ (Переклад автора) Ще вчора сиві та холодні хвилі У темний, неприступний берег бились. Вологим вітром гнані, злим, носились У небі хмари караванами – безсилі. Косими струменями дощовий ще вчора Похмурий день у вікна стукав монотонно, Сум розповзався, невиразний, млявий, сонний, По мовчазним принишклим вулицям – не скоро. Сьогодні зранку же, ледь зорі світанкові Над містом запалали, поглядам відкрилась Чудова казка: навкруги усе оділось – Дахи, кущі, дерева – у вбрання святкове. А по землі, по всьому просторі, розкинувсь Навколо килим, наче білий пух лебідки. Заслав він двір, до моря стежки, поле… Звідки Ця дивна чистота, цей дух до нас прилинув? Ніщо не ранить зір нежданой чорнотою, Все дихає незайманой красою Природи, мов цнотливої дівчини. Вона по сніжним долам та по верховинам, Де спокій, тиша вічная, ходила. Там про людей не чути… Місяць мовчазливий Лише там й вітер, волелюбний, бунтівливий… Лягає сніг під ноги, він хрусткий, пестливий. Стою в захопленому спогляданні, Боюсь сполохати зими очарування, Нарешті що прийшла до нас з морозцем пустотливим. |