Услышать вновь мелодию любви
Людмила Музыченко
Куйовдить вітер твоє волосся,
А я так хочу його торкнутись,
Щоб знов відчути далекий простір,
Щоби в очах твоїх потонути.
Щоб знову пестить кохані губи
Тим поцілунком, лиш нам знайомим,
І загорнутись у дужі руки,
І відпочити у них від втоми.
Щоб знов віддати все до останку –
Єство і мрії, життя і волю,
Щоб зустрічати з тобою ранки
І не шукати у полі долю.
А я так хочу, щоб всі страждання,
Коли не разом були, забулись,
Щоб наша пісня – прекрасна, давня –
До нас із далечі озирнулась.
Я хочу все це... Я ще кохаю...
Та вітер пісню співає дивну...
Ти поруч, любий, та я те знаю,
Що ти зумів мене вже забути.
25.04.2004 - Подстрочный перевод автора
Теребит ветер волосы твои.
Я так хочу к ним прикоснуться,
Познав опять просторы для любви
И в омут глаз бездонных окунуться.
Чтоб губы вновь любимые ласкать
И нежить их знакомым поцелуем.
Плен, принимая, сильных рук - понять
Конец разлуки нашей неминуем.
Все до последней капли отдавая,
Не ждать и не искать судьбы иной.
Мечты, судьбу и жизнь тебе вверяя,
Встречать рассветы только лишь с тобой.
Хочу забыть печаль и боль разлуки.
Услышать вновь мелодию любви.
Ты позабыл мои глаза и руки.
Доносит ветер песню - позови.
И боль забудется, мелодия вернется
Будь рядом, милый, все тебе отдам
Люблю, и наше счастье улыбнется
И все невзгоды будут пополам.
29.04.04
|
|