Якщо колись... - Людмила Музыченко
Якщо колись тобі в житті
Враз стане холодно і гірко,
Остудить серце жах в пітьмі,
І в небі згасне щастя зірка,
Коли не буде поруч тих,
Хто приголубить й поцілує,
І сльози туги і журби
Своєю ніжністю втамує,
Коли обман огорне все
Твоє єство і твою гордість
І руки ниць падуть і вже
Підняти їх – даремний клопіт,
Коли образа на весь світ
Вповзе у душу, мов гадюка,
І в нелюбові лебедіть –
Сам зрозумієш, яка мука,
Коли дорога в ясний день
Над прірвою десь закінчиться,
Управо, вліво, вниз чи вверх –
Не знатимеш, куди подіться,
Коли у відчаї тобі
Захочеться навік заснути,
Згадай мене, мій дорогий,
Я у нагоді можу бути.
Я випўю всю твою біду
По крапельці, аж до останку,
Наругу з серця відберу
І поверну щасливі ранки.
Я буду матірўю тобі,
Щоб заспокоїти дитятко,
Коханням вірним навіки,
Щоби любити тебе палко.
Я буду всім, я зможу все,
Я витерплю, я сильна, любий,
Бо я пережила таке ж,
Коли лишив мене й забув ти.
22. 12. 2002 р.
Подстрочник автора.
Случиться может в жизни вдруг, когда
Внезапно хлынут горечь, страх, беда
Покроют прочно сердце коркой льда,
Потускнет в сумерках любви звезда.
С тобою рядом не случится тех,
Кто душу приласкает и согреет,
С кем вместе радость и счастливый смех,
Кто разогнать печаль твою сумеет.
Окутает обмана пелена,
Пред ним опустятся в бессилье руки
И ночи одиночества без сна,
И сердце кровоточит от разлуки.
Когда обида на весь белый свет
Гадюкой по душе твоей скользнет
И сил, покажется, для жизни нет,
А нелюбовь, она как тяжкий гнет.
Когда и даже в ясный день тропа
Вдруг оборвется над крутым обрывом.
И нерешительно замрет стопа
И сердце болью отстучит с надрывом.
Но снова светлым станет мир вокруг
И вновь засветиться звезда любви,
Ты только вспомни обо мне, мой друг,
И в путь с собою вместе позови.
Преодолев и пережив разлуку,
Я все смогу, пройду и все сумею.
Я буду матерью, любимой, другом.
Всегда пойму, приму и обогрею.
Я выпью всю печаль и боль твою,
И от тревоги сердце избавляя,
Тихонько прошепчу тебе – «Люблю»,
Счастливые рассветы возвращая.
|
|