I
Нахилилась вербонька
Та по-над водою,
Болить моє серденько,
Що ти не зі мною.
Навіщо чекаєш,
Мене підбиваєш?
Чи я можу позабути,
Що дружину маєш?
Під горою верба.
А на горі вишня.
Де ж вона тая взялася,
Що за тебе вийшла?
Я не можу отруїти,
Як Чурай Маруся,
Краще вже мені не жити,
Краще утоплюся.
Стоїть верба під горою,
Та по-над водою,
Моє серце обмирає,
Що ти не зі мною.
II
Зникло сонце ясне,
Не впадають роси,
Краса моя згасла,
Посивіли коси.
Я до себе не покличу,
Щоб тобі заграти:
Йди собі до дружини,
До своєї хати.
Хай вона тебе милує,
Хай тобі заграє,
А моє серденько в`яне,
Навіки згасає.
Нема в мені вроди,
Як в тєї дівчини,
Щоб втопитись, нема води -
Помру від тужини.
1993 р.
III
Місяць до оконця гляне.
А моє серденько в`яне:
Прийди, прийди, мій миленький,
Мій в`юночок зелененький.
Як ти коло мене в`єшся,
То мені весь світ сміється.
А коли мене покинеш -
Сірим дощиком заллється.
Всі троянди розпускались,
Як я з милим зустрічалась,
Всі троянди пожовтіли,
Як мене покинув милий.
Ми з тобою покохали -
Всі птахи нам заспівали,
Нас навіки розлучали -
Птахи разом замовчали.
З хмари дощ невпинно ллється,
А моє серденько б`ється,
Не на радість, а на горе -
Та розлука, наче море,
Нам її не переплисти
Та досуха всю не спити.
1993 р.
|
|