Пiзнавши цiнy честi, радощам i слову...
Семен Венцимеров
Пiзнавши цiнy честi, радощам i слову,
Сумую гiрко: треба жити залюбки...
Коли б дозволили почати жити знову,
Напевно виправив би давнi помилки.
У першу чергу припинив би сумувати.
Хiба це мудро -- розповсюджувати сум?
Чи не мудрiше жартувати i спiвати?
Якщо радiю i спiваю, ergo sum!*
*То я iсную (лат.)
Весела думка – запорукою здоров’я,
Щасливе серце – то джерело доброти.
Чистосердеччя i простецьке щире взлоб'я
Веде надiйнiше нiж хитрiсть до мети.
Здоров’я варто значно бiльше, нiж багатство –
Це вiдкриття моє звичайно не нове.
Нема чого людинi радiснiй бояться,
Якщо радiєш, й рана швидше заживе.
Там, де немає простоти, добра i правди,
Немає величi, руйнiвне там i зле...
Чи ти щасливий, коли вбив когось чи вкрав ти?
Крадiй i вбивця до нащадкiв горе зве...
Тобi дається безкоштовно, то дарма ти
Нiс вiдвертаєш – як дається, то вiзьми
Дар спiвчувати людям i допомагати --
Велика радiсть – жити в злагодi з людьми,
Завжди любовi на Землi не вистачає.
Чужої радощi i щастя не займай.
Коли щасливий на години не зважає,
Ти навiть бiль свою з печаллю повтримай.
На милування не буває силування...
Умiй за iншого зрадiти i тодi,
Коли вiн хвацько вiдбере твоє кохання --
Так, i за себе i за нього порадiй...
Бо ти живеш для того тiльки, щоб радiти.
Немає рацїї в безрадiснiм життi...
Держави гинуть, як не можуть вiдрiзнити,
Хто злий, хто добрий... Радiсть – вiха на путi...
Якби я з юностi був здатний зрозумiти
Усю ту iстину, що в зрiлостi вiдкрив,
То стiльки приводiв знайшов би, щоб радiти,
Завжди би в радостi, завжди б у щастi жив...
|
|