-- Вiдмовлено у довгому життi!
Залишу кiлька вiршiв в iнтернетi.
Вони вам доведуть, що у буттi
Я прагнув до любовi... Є прикмети:
Життя мене вже скоро прожене
Iз квiтнучих садiв у темну даль.
I я бажаю, щоби смерть мене
У час застала той, коли печаль
Невимовнi поета почуття
Востаннє викладатиме iз слiв...
Нехай покине вже тодi життя,
Коли я буду посеред трудiв...
Хтось прочитає, дехто знов i знов
Перечитає.. Вiршi мої, вiршi!
В вас бiль моя, надiя i любов
I ви чужiх не кращi i не гiршi.
Ви – дзеркало надiй моїх i слiз,
Дорога у майбутнє для душi,
Перлинна мова, що я нею нiс
Щось вiд iдеї Бога... Не спiши
Читаче, пробiгаючи рядки,
Що вже не зможу їх редагувать.
Нема в них порожнечi. Навпаки
Зумiє щось важливе вiдшукать
В них серце у спiвтворчостi живiй
З душею, шо у Всесвiтi, здаля
Знов порадiє щиростi твоїй...
Без мене далi попливе Земля...
|
|