Пiшли лiта човнами за водою,
Вiд iнiю мигтiли до роси...
Якщо не можеш помiняти долю,
То з гiднicтю хоча б її неси...
I все життя шукай свою Жар-птицю,
Здiйсни своє призначення в життi.
Пiзнай людського серця таємницю,
Сердечнiстю всю долю освяти.
I доброзичливостi щедре зерня
Усюди невгамовно разсiвай...
Якщо ти в юностi не маєш серця,
Чужої долi краще не займай.
I свiтло духу хай в тобi не згасне
Та не ховай сердечнiсть пiд замки.
В людині має бути все прекрасне:
I почуття, i очi, i думки.
До нас приводить доля друга-брата...
Чи друг нам той, що всюди i завжди,
Пiддакує i хвалить нас завзято?
З ним не уникнем гiркої бiди.
Стрiчай на дворi в квiтнi чорногузiв,
Спитай чи добра чужинецька даль...
I не таї бiду вiд щирих друзiв,
Прийди, щоб роздiлити їх печаль...
Якщо тебе на гострий край раптово
Поставить доля, не зганьби душi.
Обов'язок! Величне, сильне слово
Пiдносить особистiсть до вершин.
Не набивай грiшми собi кишеню,
Бо все одно не вiзьмеш їх ТУДИ...
Так просто жити в злагодi з душею.
Чи сам так жив? Вiдверто: не завжди...
|
|