Чорно-білі розмішані фарби, Пада хвилями долу фатин, «Наречена твоя просто «Барбі»…» - Ми з тобою - один на один, У помаді у тебе всі щоки Гості п’яні, стриба тамада, «Гірко» – знову. Занадто жорстоко, Остогидла ота «гіркота». У букеті ромашок наївнім - Спогад літа тобі подарю, Ти казав, що я твОя царівна Намагався дістати зорю З неба. Жаль що тобі не вдалося «Дай ромашку, - тобі я скажу: Вже не любиш. Чи любиш і досі?» - На пелюстках поворожу. «Дай ромашку, - надворі вже осінь, - Загадай-но бажання любе…» «Ось, дивися, воно вже збулося» - Я вдаю, що не лЮблю тебе.
|
|