Літа минають...
І плин часу помітнішим стає,
Дитинства роки в пам’яті спливають,
Гіркота за минулим дістає.
Не так прожив, не те зробив,
Чи пожалів когось, чи відштовхнув,
Кого образив, а кого любив,
Кого ти вбив, кому життя вдихнув.
А чи кохав когось, чи розмінявся
На плинних радощів туман,
Від серця щирого колись сміявся,
Чи все життя – один обман.
Лукавить той, хто не жалкує
За трепетним коханням золотим,
З самого себе чоловік збиткує,
Не вірячи у те, що був він молодим.
Життя – то довга нива колосиста,
На ній людина – засівач і жнець,
І що посіяв в літа молодії –
Те і зіжнеш, коли прийде кінець.
|
|