| Литературный портал "Что хочет автор" на www.litkonkurs.ru, e-mail: izdat@rzn.ru |
Проект: Первый ОТКРЫТЫЙ Литературный смотр-конкурс «Пишущая Украина». 2-й этап |
| Автор: frensis | Номинация: Фэнтези, мистика, сказки |
Про Галю, Чарівника та загублені черевички...
|
Плаче Галя біля річки.
Загубила черевички.
Кличе:"Гей! На допомогу!" -
Тільки навкруги - нікого.
Бачить човник, Дід у ньому.
Звідки взявся? Невідомо.
Підплива він до Галинки.
Каже:"Що тобі, дитинко?"
Поруч з Галею він сів,
Вийняв люльку, запалив.
Мовить, плачучи, дівчатко:
- Розповім усе спочатку.
Зранку в лісі я була.
Вже верталась до села.
Назбирала я сунички
Для маленької сестрички.
КОшика несу до хати.
Пригощайтесь там багато.
Взяв Дідусь, посмакував.
- Далі що було? - спитав.
- Жарко, черевички зняла.
Та під деревом сховала.
А сама пішла до річки,
До холодної водички.
Повернулася швиденько -
Білочка сидить руденька.
Лапкою тримає кошик,
Наче щось сказати хоче.
Подивилась і побігла.
Я - до неї та не встигла.
Хочу взути черевички -
Хтось їх вкрав, або позичив.
Скрізь шукала та даремно.
Незабаром нічка темна.
Довга до села дорога.
В мене мати дуже строга.
- Що порадите, Дідусю?
Посміхнувся Дід у вуса
Та з очей миттево зник.
То не Дід був - Чарівник.
Бачить дівчина - лисичка,
Біля неї - черевички.
Знов з'явився Дід знайомий.
Каже:"Зараз будеш вдома".
- Ось, тримай свою суницю.
Пам'ятай про таємницю.
Ти потрапила до казки.
- Дякую, Дідусь!
- Будь ласка.
Тут прокинулась Галинка.
Дивится стоїть ялинка.
Різдво, свята та зима,
І Чарівника нема.
Бач, новенькі черевички
На підлозі, біля пічки.
Встала Галя, з'їла кашу.
Тут зкінчилась казка наша.
-----------------------------------------
Перевод.
Плачет Галя возле речки.
Потеряла туфельки
- Эй! - зовет на помощь.
Только, вокруг никого.
Видит лодочку. В ней дед.
Откуда взялся? Неизвестно.
Подплывает он к Галинке.
Спрашивает:"Что тебе детка?"
Сел он рядом с Галей.
Закурил трубку.
Говорит девочонка, плача,
Расскажу се сначала.
С утра я была в лесу.
Уже возвращалась в село.
Насобирала землянички
Для маленькой сестрички.
Несу корзинку домой.
Угощайтесь, там много.
Дед взял, попробовал.
Спросил:"Что было дальше?
- Жарко, туфельки сняла
И спрятала под деревом.
А сама пошла к речке,
К холодной водичке.
Быстро вернулась.
Вижу - рыженькая белочка.
Держит лапкой корзинку,
Словно хочет что-то сказать.
Посмотрела и убежала.
Я - за ней, да не успела.
Хочу надеть туфельки,
А их кто-то взял или одолжил.
Искала всюду, да напрасно.
Скоро темная ночь.
До села долгая дорога.
У меня мать очень строгая.
Что посоветуете, Дедушка?
Усмехнулся дед в усы
И мгновенно исчез из виду.
То был не дед , а - волшебник.
Видит девочка - лисичка.
Возле нее - туфельки.
Снова появился знакомый дед.
Говорит:"Сейчас будешь дома"
- Вот, возьми свою землянику.
Помни о тайне. Ты попала в сказку.
- Спасибо, Дедушка!
- Не за что!
Тут, проснулась Галинка.
Видит - стоит елочка.
Рождество, праздники и зима.
И не Волшебника.
Глядь - новенькие туфельки
Стоят на полу, возле печки.
Встала Галя, съела кашу.
Тут закончилась сказка наша.
|
|