Знову знялися у небо лелеки,
Тужать за літом, таким вже далеким,
Кличуть- курличуть, пробачення просять,
Що наздогнала мене моя осінь
Приспів
Бабине літо-
Забуті слова,
Крутиться знов від надій голова.
Бабине літо,
Тривожне безсоння,
Що сивиною лягае на скроні.
Світ невагомий, неначе оммана,
Як павутиння, що в небі розтане,
Як оте листя, що вітер розносить...
Осінь моя, незахмарена осінь.
Приспів
Бабине літо-
Забуті слова,
Крутиться знов від надій голова,
Бабине літо,
Тривожне безсоння,
Що сивиною лягае на скроні.
Роки летять. Хто їх буде лічити?
Наче лелеки , розтануло літо.
Може воно мені тільки здалося...
Ми залишились удвох: я і осінь
Приспів
Бабине літо-
Забуті слова.
Крутиться знов від надій голова.
Бабине літо,
Тривожне безссоння,
Що сивиною лягае на скроні.
Русский вариант
Бабье Лето (Романс)
Ключ журавлинный, взлетевший до срока,
Плачет о лете далеком- далеком...
Кличет- курлычет, прощения просит,
Что догоняет меня моя осень
Припев
Ах, бабье лето,
Иные слова,
Снова мечтами полна голова,
Снова , как в юности,
Ночью не спится.
Хоть седина на висках серебрится.
Мир невесом, как мираж, как виденье,
Как паутинка, что в небе осеннем,
Словно те листья, что ветер уносит.
Ты уже рядом со мной , моя осень.
Припев.
Ах , бабье лето,
Иные слова,
Снова мечтами полна голова.
Снова , как в юности,
Ночью не спится,
Хоть седина на висках серебрится.
Годы промчались. Кто их сосчитает?
Было ли лето . А кто его занет?
Меж облаков промелькнувшая просинь-
Нас только двое теперь: я и осень
Припев
Ах, бабье лето,
Иные слова...
Снова мечтами полна голова.
Снова , как в юности,
Ночью не спится,
Хоть седина на висках серебрится.
Романс написан в сооавторстве с композитором, Заслуженнвм Деятелем искусств Украины Николаем Мельником
|
|