Ти мене не любиш – в ліжко не пускаєш.
Був з тобою чемним, але, дівко, знаєш,
Більше я не можу спати на підлозі,
На погоду крутить бідні мої нозі.
Йшла б ти хоч на танці – там зустрінеш хлопця,
Пустиш його в ліжко – буде мені доця.
Поки молодії будуть гарцювати,
Я з любов’ю доньку буду колисати.
Розкажу їй віршик ревмо-еротичний,
Якщо не спіткає приступ склеротичний.
Розкажу, як важко з молодими жити.
Зверху - вже дорослі. А в душі – як діти.
Зрозуміть не можуть дідуся старого,
Як на дощик крутить бідні мої ноги,
Спину вигинає, серденько колотить,
З молодою жити – краще б у болоті.
Там зігне одразу – та й на віки вічні,
Щоб не бігав дурню та й по молодичкам.
Зараз я лежав би в тепленькому ліжку,
Їв часник би з салом, та читав би книжку.
Ну, пусти вже, люба, бачиш, помираю!
Чим скоріш, тим краще? Ось тепер я знаю,
Що робити мушу. Зараз буде жарко.
А, скажи, молилась на ніч ти, Одарко?
|
|