Україно! Моя нене, моя слава й воля!
Ліси, ріки, водограї, верби і тополі.
Чорне море, Крим, Карпати і лани з степами,
Але ж зрада і зневага, як між ворогами.
Скільки ж тобі, Україно, довелось прожити,
Щоб ту єдність й незалежність в боротьбі створити.
Україно, моя люба, скільки злая доля
Синів твоїх загубила на чужому полі!
Скільки своїх діточок в битву віддала ти-
Відривала їх від серця, як дитину матір.
Але ж витримала все ти, не зламались люди
Сподіваюсь, гірше того нічого не буде!
Ти розквітла помаранчем, заживила рани,
Потягнулись твої діти разом на майдани.
Щоб прославити велику і вільну країну,
Щоб нам з гордістю казати : "Я із України!"
|
|