Магічно чародійкою ти граєш на душі, – дзвінкою італійкою. Вогню, дух, не туши! Затоками, затонами тремтить твій лепетун, – при владі Посейдона ми, – споріднений Нептун. Злетіла як феєрія в містерій небеса тут таїнством імперія, – пером не описать. Під німбом і під ризою лежиш або стоїш, – гарячої патриції кохання жар таїш. Відкрий глибини донними і полум′я кострів нестримною мадонною з полотен у майстрів! Умів же Мікеланджело живописать красу природно, не колажами... Як сонце пронесу! Не скрити від Всевишнього принади нам тепер. Будь соковито вишнею! Смакую я тебе! Яка чудова талія, – блискучість чаклуна! В тобі – моя Італія і пристрасть чарівна! |