Мій тато – небо, а мама – море. Зігрався обрій весіллям їх. А я – кораблик, і за кормою хвиль бірюза є батьків моїх. Наш поклик й заклик – відкрить даль, простір. ЧиСЛО і СЛОво – вік пристрасть, страсть. Ім′я-клич Лео дали не просто: лад влади в царстві всіх звірів, трас. Вітрило біле моє – надія, і символ віри, магніт-любов, кермо, і компас, і одяг, дія і щирий прапор глибин обнов. Ловлю у небі від моря гул я, а в морі – відблиск небесних барв. Нехай подалі пливуть акули! Хай ближче грає барвистість фарб! У морі, в небі, у видноколі пливу на грані батьків моїх. На горизонті не був ніколи: він відступає завжди від них. Бо він – оазис пустель солоних, омана, милий самообман. Подяка серцю: кров не холоне, і ним я бачу і крізь туман. Свистіть, всі снасті, бо власних долю наук, поезій, мистецтв крою душею вічно я молодою; кохаю, вірю, люблю, творю! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
