Хто сіяти не звик, той не збере нічого, без сліду зникне він, без щастя, без буття, минувши незнанням чудові всі дороги, і поле, і плоди премудрого життя. Хто сіє для себе, – жне купку урожаю, помічників нема, як одинак слабкий, без цінностей життя собі жить заважає і виживає лиш, бере життя в лапки. Хто людям жар душі й досягнення дарує, той створює ланцюг реакції добра з єднанням внесків сил, із друзями пирує; достаток, щастя є і успіхів пора. |