Величезне з чаклунствами море, повертайся в магічному сні, залишайся в душі за кормою – в іскрометній казковій весні! Чародійства твої очевидні. Як же вабить смарагд золотим! Вірю: води твої – усесвітні; з дивом сяйв їх ми в рай залетим. Зазиваючи, доля всміхнеться й задзвенить теплотою струни. І до тебе ізнов заманеться як до юної старовини. Ти даруєш неміряне щастя як колиска на ніжності хвиль, дозволяючи переміщатись й малювати в віршах образ твій. Зачарований серцем прибою, де блищить променистий балет, я духовно навіки з тобою – твій прихильник, плавець і поет. |