Над хвилями париш, – очікування грію. Люблю в тобі Париж. Про нашу зустріч мрію. Торкнусь тебе: комар, – і тут пискляві хори... Є пагорб, – не Монмартр. Цілують небо гори. Нема Palais Royal і геніїв ліцейських. А навкруги поля – ніяк не Єлисейські. ...Відкрийся ти мені стрімкою дуже близько на здибленім коні, що скаче... по-англійськи! Співають солов'ї, – не оплатить монетам. ...А назву « C'est la vie » я дав вінку сонетів. Відразу як щастить! Російська мова – далі. Це змушені простить слова французькі вдалі, що на шляху бівак з обіймами Амура: я так люблю Піаф, Матьє і Азнавура! Нема чого скисать: злітає зайвий одяг, і можна все сказать коханням тіл у одах!.. |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
