Ті, що за море вiдлетають, Міняють небо, а не душу. Вони душею пам’ятають Смачну, м’яку, солодку грушу,. Дiдусь її зiрвав на радiсть Онуковi на тiм подвiр’ї, Що не забуло й досi навiть Мене в родинному сузiр’ї… Усi, кого штовхає доля, У мандри прикрi i далекi, Кого примушує неволя, Струмки лишати i смереки, Беруть з собою у дорогу, Як оберiг, пiсенну мову. I я без неї анi кроку – Не пiдкорюсь чужому слову. Усi кого заводить лихо За обрiї в часи негоди, Свiй жереб вiдживають тихо. I я тут тихий i негордий. Пiдтримує лиш думка щира Мене у сiчнi i у серпнi: Завжди зi мною Батькiвщина У пам’ятi моїй i серцi... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
